Скільки ми витратили на запуск Nine

Ви коли-небудь хотіли відкрити власний бізнес? Певно, що так. У якийсь момент про це думає кожен найманий працівник. На жаль, малий відсоток наважується на реальні кроки. І довгий час я була серед них. Мене зупиняла думка, що для власного бренду одягу потрібно чимало грошей. Добре, що я помилялась…

Як писала раніше, все, що знаю про бізнес, я вичитала в книгах. І в одній з них – “Стартап без бюджета” Майка Мікаловіца – було таке поняття як “туалетнобумажный бизнесмен”. Суть проста: уявіть, що ви в туалеті :) і в останній момент помічаєте, що паперу залишилось геть трішки. Що робити? У вас є декілька варіантів. Наприклад, покликати на допомогу. Трохи соромно? Можна вийти і спробувати пошукати десь поблизу. Жахливо? :) Варіант, який пропонує автор, спробувати викрутитись тим, що є. Так і в бізнесі. З малим бюджетом ти починаєш вибирати найнеобхідніше, на чому зекономити, від чого можна і треба відмовитись.

Наш початковий бюджет був 30 тисяч гривень. Це дві мої зарплати з “Х-фактору” + гроші, які ми з чоловіком відклали на диван. Без дивана ми поки можемо обійтись. Головне, що ліжко в нас уже є :)
Наш список найголовнішого виглядав так:

• тканини і фурнітура;
• заробітня платня швеї і закрійнику;
• фотосесія.

Найбільше ми витратили на тканини. Якщо для масового випуску одягу тканину купують великими об’ємами, то у нас, як ви знаєте, лише 9 одиниць. От і ціна на тканину вища. Для кожної моделі ми закупили по 10 метрів і думали цього вистачить.

Коли зробили розкрій, то на більшість моделей потрібно було мінімум півтора метри тканини. Ми швидко зорієнтувались і скупили весь метраж тканин, який залишився в магазині. Але і його виявилось замало, аби кожну модель відшити в 9 одиницях. Тому деякі існують тільки в 5-6 екземплярах. Весь запланований бюджет ми витратили тільки на тканини, тож на роботу швеї, закрійника і фотосесію довелось брати вже кошти із сімейного бюджету.

Втім, це далеко не весь список витрат. У багатьох питаннях нам вдалось зекономити. Наприклад, сайт робив мій чоловік, який за фахом програміст. Також він взяв на себе дизайн усієї друкованої продукції. Моя подруга Марина вміє роботи неймовірно прекрасні аксесуари, а Дарія Трего – дуже класний макіяж. З моделями ми домовляємось на бартерних умовах. З фотографом – про довготривалу співпрацю, тому встановили відповідну ціну, яка влаштовувала би обидві сторони.

Декілька тисяч ми ще витратили на друк. Візитки, бірки (паперові та тканинні), картки і пакети ми вирішили для початку друкувати невеликими партіями: від 100 до 200 штук. Через те, що ми з чоловіком – перфекціоністи, частину друкованої продукції довелось замовляти по два рази, тому що перший варіант не сподобався. Вся суть у деталях!

В процесі створення першої колекції стало очевидним, що без офісу вирішувати ряд питань складно і останні великі витрати, на які ми пішли, – це оренда приміщення та закупка обладнання. А це разом ще 30 тисяч гривень.

За дві неділі з моменту запуску продажів нам вдалось повернути третину вкладених коштів. Для старту – це дуже добре. Всі ж зароблені гроші пішли на наступну колекцію. Головна із цілей на перший час – це розвиватись без зайвих вкладень, і у нас це виходить.

Для старту Nine нам знадобилось приблизно 100 тисяч гривень. Сума з одної сторони чимала, але з іншої, не така вже й нереальна. Безумовно, полегшило ситуацію власні заощадження. Без них, скоріше за все, довелось би взяти кредит.

Як показує практика, коли ти чогось дуже сильно хочеш, то в тебе все може вийти. Головне – це вірити і щось для цього робити :)